Що відбулося з грошовою системою СРСР після Другої світової війни?

Комментариев нет 2,336 просмотров

Фінансування військових видатків під час Другої світової війни спричинило значне зростання грошової маси в країнах-учасницях. Після її закінчення в багатьох європейських державах відбулися реформи з метою впорядкування грошових систем. Не став винятком і Радянський Союз, в якому за 1941—1945 рр. кількість грошей в обігу збільшилася в 4 рази і зросла до 74 млрд руб.

На початку Великої Вітчизняної війни в СРСР була введена карткова система постачання промисловими та продовольчими товарами населення. Діяла вона більше шести років. Проте 14 грудня 1947 р. Рада Міністрів СРСР та найвищий партійний орган ЦК ВКП (б) прийняли постанову «Про проведення грошової реформи і скасування карток на продовольчі й промислові товари». Реформа 

передбачала заміну старих грошових знаків на нові за курсом 10 до 1. При цьому не підлягали обмінові металеві монети, які далі приймалися за номінальною вартістю.

За підготуванням грошової реформи стежив Й. Сталін. Дослідники вважають, що завдяки йому купюри нового зразка дещо нагадували банкноти Російської імперії. В обіг надійшли такі грошові знаки:

— державні казначейські білети номінальною вартістю 1, 3 і 5 руб., які забезпечувалися всім багатством СРСР;

— білети Державного банку, які забезпечувалися золотом, коштовними металами та іншими активами цієї установи номінальною вартістю 10,25,50 і 100 руб.

Обидва види грошових знаків емітувалися Державним банком СРСР, який мав монополію на цей вид діяльності, та мали однакову платіжну силу.

Реформа тривала від 16 по 29 грудня 1947 р. Після її проведення грошова маса скоротилася до 16 млрд руб., причому обміняли 37,2 млрд руб. Ще майже 30 млрд залишилося на руках у населення. Реформа мала конфіскаційний характер, оскільки не перерахували заробітків, стипендій чи пенсій. Крім того, невелика її тривалість 

спричинила масову спекуляцію, паніку й величезні черги.

Зменшення кількості грошей в обігу дозволило з часом знизити ціни на товари широкого вжитку. Це збільшило купівельну спроможність рубля та зумовило зростання його офіційного курсу стосовно до іноземних валют. 1 березня 1950 р. Рада Міністрів СРСР прийняла постанову «Про переведення курсу рубля на золоту основу і про підвищення курсу рубля стосовно до іноземних валют», за якою встановлювався золотий вміст рубля на рівні 0,222168 г. щирого золота, внаслідок чого один долар США уже дорівнював 4 руб.