Так уже в Україні повелося, що для відчуття хоч би деякої безпеки своїх вкладів, нам необхідно знати власників банку. Це пов'язане не лише з «психологічним» чинником, мовляв, так спокійніше або «оцей бізнесмен мені не подобається».
Є в цьому судженні й частка прагматизму. Щонайменше тому, що українські бізнесмени дуже часто проявляють симпатію до тієї або іншої політичній партії. А, як відомо, політичні симпатії іноді допомагають, а іноді й заважають бізнесу.
Інша річ — банки з іноземним капіталом. Вони залишаються нейтральними, а материнські компанії готові фінансово підтримувати своїх «дочок» у кризовий час. Задля справедливості варто відзначити, що іноземний банк, у якого є дочірні банки в десятках країн світу, доволі легко ухвалюють рішення щодо виходу з однієї країни, якщо підрахують, що це збитковий бізнес.
Утім, продаж банку — це зовсім не банкрутство, і боятися таких операцій не варто.
За даними НБУ, на початок березня частка іноземного капіталу в українській банківській системі становила трохи більше 40%. У кількісному обчисленні банків з іноземним капіталом зараз зареєстровано 55. Це 31,3% загальної кількості фінустанов. Із них 20 банків — зі 100-відсотковою часткою іноземного капіталу.
Джерело http://finance.tochka.net/
-Тайные законы денег, которыми пользуются миллионеры;
-Как получать 30-40% годовых с гарантиями как у банка;
-Как сохранить и приумножить деньги в условиях кризиса.
Кожен новий уряд обіцяє українцям проведення пенсійної реформи, та всякий раз «списи ламаються» про величезний дефіцит Пенсійного фонду (ПФ). Поки, все, що ми бачимо – це так зване осучаснення пенсій, яке виражається в оновленні формули...
Не обтяжені фінансовою грамотністю співвітчизники вважають, що зберігання заощаджень «під матрацом» – найнадійніший варіант. «Ну і нехай гроші не приносять прибуток, зате немає збитків. А то вкладеш кудись не туди, й залишишся ні з чим...
Есть что сказать? Не держите в себе: прокомментируйте: