Чи чекати дефолту у 2015 році?

Комментариев нет 2,170 просмотров

У будь-якій сучасній професії є свої слова-паразити. У сантехніків вони, в більшості, є нецензурною лайкою, а у вчених – це наукові терміни, які незрозумілі більшості людей.

Український борговий ринок останнім часом активно використовує слово, у якого є всі шанси перекочувати в розряд «паразитів», і мова зараз йде про слово «дефолт».

Його люблять і професійні фінансисти, і фахівці «диванного» масштабу, але і ті, і інші, впевнено стверджують, що Україна незабаром оголосить дефолт. Але подібне вже траплялося, досить хоча б згадати зиму 2008—2009 років, коли загроза оголошення дефолту озвучувалася практично кожен день.

Але ніхто чомусь не задається питанням про те, за якими зобов'язаннями країна повинна його взяти і оголосити? Насправді ж Україна змогла вчасно розплатитися з усіма боргами, на багатьох з яких вже було за 90% річних.

Минуло всього кілька років і модне слово «дефолт» знову повернулося в лексикон українців. Проблему можливого дефолту обговорюють всі, і навіть кожна бабця біля під'їзду має на всі сто відсотків підтверджену інформацію з надійних джерел про те, що Україна дійсно оголосить дефолт, і буде все дуже погано.

Але чи реальна ця загроза?

Спочатку давайте розберемося з тим, що собою являє дефолт.

Його реалізація можлива лише в тому випадку, якщо країна не хоче виплачувати свої борги і якщо у неї немає для цього фізичної можливості.

Для таких країн дефолт являє собою гордий плювок в обличчя світовим імперіалістам, зроблений державним вождем при підтримці працівників бюджетної сфери та іншого пролетаріату. Через якийсь час «бешкетник» заспокоюється, призводить економічну систему в норму і знову повертається на фінансовий ринок. Але це стосується лише тих країн, які можуть виступити в майбутньому в якості позичальника.

Україна ж ніколи не розглядалася іншим світом як можливий позичальник, який відмовиться платити. Найближчим часом майбутнє України багато в чому залежить від Світового Банку, Міжнародного валютного фонду та інших подібних організацій, тому ймовірність оголошення дефолту за небажання платити дорівнює нулю.

Звісно, є і другий варіант розвитку подій, коли країна не здатна оплатити свої борги. Але тут в силу вступає інший термін – реструктуризація. Теоретично в якості реструктуризації може виступити списання частини боргу країни або видача якоїсь відстрочки на його погашення. Але подібну ситуацію ніяк не можна вважати дефолтом. Більше того, світова економічна громадськість сприймає подібні процеси позитивно.

І ось на цьому місці якраз і починається все саме цікаве. Незважаючи на той факт, що за останні роки в країні відбулося різке падіння ВВП і активний ріст державного боргу, загальний розмір якого некритичний у світових і місцевих масштабах.

У такій ситуації для України дуже важлива підтримка США, ЄС і МВФ. Дивно, але МВФ не штовхає Україну на шлях реструктуризації, як це нещодавно сталося в Греції, а навіть навпаки.

Хоча для людини, що розбирається у фінансових тонкощах, цей момент здасться сумнівним, адже Україна продовжує перебувати на кредитних «гачках», але от громадян країни він повинен радувати, адже необхідність отримання зовнішнього фінансування – це на сьогоднішній день єдино можливий двигун реформ.

Але мова зараз йде про іншому, адже Україна не просить списати борг, та й потреби в цьому немає. Тому залишається варіант м'якої реструктуризації, коли країна просто подовжує строки звернення своїх боргів.

Чи вигідна така ситуація?

Справа в тому, що при катастрофічній нестачі фінансування в країні особливо нічого реструктуризувати. Проблеми внутрішніх державних боргів вирішуються урядом далеко від сторонніх очей, причому, абсолютно неважливо в цьому випадку у якій валюті сформований борг.

Реструктуризації потрібно піддавати тільки українські єврооблігації.

Яка нині ситуація на зовнішніх ринках.

У 2015 році потрібно погасити близько 4,2 мільярда доларів США, що виглядає досить переконливо насправді ж все не так страшно.

Дана сума складається з двох випусків по 500 мільйонів доларів США та 600 мільйонів євро, які Україна повинна погасити восени. Також до неї входять 3 мільярди доларів США, які знаходяться у володінні Російської Федерації, і тільки дуже довірливі і нічого не тямущі у політиці та економіці люди можуть наївно припустити, що Москва дасть добро на реструктуризацію.

Тому, цю суму можна і зовсім не платити, або погашати без додаткових переговорів. Відсутність платежу спричинить за собою активацію процесів крос-дефолту, який всім світом буде сприйнятий як варіант «небажання платити». Якщо ж Україна заплатить, то в якості боргу все ще зависне 1,2 мільярда доларів США, але це мізер у порівнянні з сумами кредитів, про які зараз ведуться переговори.

За чинною програмою МВФ Україна повинна отримати лише 17 мільярдів доларів США, з яких вже отримано всього 4, залишок повинен прийти до кінця 2015 року.

Дана програма була написана за найбільш оптимістичним сценарієм розвитку держави, якому так і не судилося втілитися в життя. Ведуться активні переговори про збільшення програми, а також пошук додаткових коштів.

Наприклад, уряду України вдалося отримати 2 мільярди від ЄС і США, а в березні планується проведення масштабної конференції, на якій буде розглянуто питання про збільшення траншу від МВФ.

На тлі даної ситуації зі збільшенням кредитного боргу до таких розмірів абсолютно безглуздо роздувати так багато шуму через реструктуризацію 1,2 мільярдів доларів.

Швидше всього буде проведено м'який формат – добровільний обмін старих боргів на нові без списання. У такій ситуації інвестори або отримають назад свої гроші в строк погашення, або перейдуть на новий євробонд.

Так що можна розслабитися, дефолту не буде – він дуже невигідний.